Про національну комісію з питань піару, або ще трохи про Ульяненка

Можливо, для вас це не дивина і давно відома річ, але в одній книгарні мені переповіли підслухану розмову, що насправді книгу Олеся Ульяненка "Жінка його мрії" повним тиражем відкликали лише з тією метою, аби перепродати авторські права іншому видавнцтву. Хто б сумнівався - яке нормальне видавництво, вже надрукувавши тираж популярного автора, так просто відкликало б його назад? Щонайменше, це привід посудитися, тим паче, що висновки експертів з моралі та етики можуть викликати багато претензій на законодавчому рівні. Та й сам прецендент дикикй - книгу людини, яку вже визнали достойною Шевченківської премії, чомусь називають порнографічною. І взагалі, чи може книга без ілюстрацій вважатися порнографічною?

До того ж, з якого б це дива видавництво стало таким правильним, щоб з власної ініціативи (!!!) попередньо звертатися до комісії з проханням "перевірити" їх книги? До того ж, вже після друкування тиражу?

Останні півтора дестяка років майже уся українська література страждає (чи навпаки - це її плюс) від надмірного насичення інтимними подробицями, так би мовити. І це природньо, в Радянському Союзі "секса не было" і жодному члену спілки письменників не прийшло б у голову намагатися видати опис статевого акту, та ще й довотити його естетичну цінність. Але коли стіна впала, письменники наче дорвалися. Вітм, головне в цьому те, що книги купували і купують - отже такого продукту дійсно бракувало.

Та за подібними аргументами національної комісії з моралі й етики можна було б заборонити продавати половину книг, якщо не дві третини. Так можна дійти до абсурду і знову повернутися до визначення "секса нет". Але "заборонили" чомусь саме цю книгу.

Також подив викликає сам автор, який, здається, ніяк не намагався опротестувати таке рішення, чи хоча б домогтися гонорару за свою хай заборонену, але зроблену роботу.

Все це, звісно, тільки мої припущення, але...

Книги дійсно немає - я сам перевіряв. І в мережі "Клубу дозвілля", і на Петрівці, і в інших крамницях. Скажу чесно, якби не весь цей балаган, я навряд чи зацікавився б цією книжкою, бо жанр трохи не мій. Але я ходив книгарнями не заради журналістського інтересу - я хотів придбати "Жінку його мрії". І не я один, думаю.

Бо ж все заборонене викликає у нас посилений інтерес. Це стара зажована формула - хочете щось продати, забороніть його...

І я анітрохи не здивуюся, якщо невдовзі книга таки з'явиться на полицях. Не важливо, яке видавництво її видасть. Все одно казатимуть, що це книга, яку заборонили, але тепер ви нарешті маєте можливість придбати її - елементарні рекламні прийоми.

Тож виглядає, що вся ця тяганина, всі невдоволені дописи на форумах, весь бруд, вилитий на комісію - це дуже навіть бажаний ефект для людей, які все це спланували. Продумана піар-акція, в яку втягнули національну комісію з питань моралі й етики. І взагалі - можливо й не було ніякого тиражу?

Звісно, якщо книгу все таки перевидадуть, треба буде якось пояснити, чому експерти більше не вважають її порнографією. Можна виступити з промовою на зразок: "ми з усіх сил намагалися захистити і без того деморалізоване розбещене суспільство від ще одного випаду літературних збоченців, але нас не слухали, тож ми вмиваємо руки". Інший варіант - книгу підкорегують. Так, не суттєво, лише для відмазки. Але в будь-якому разі вона тепер підскочить у ціні і в попиті.